В контексті здоров'я:
Функції організму - це фізіологічні функції систем організму (в тому числі психологічні функції).
Структури організму – це анатомічні частини тіла, такі як органи, кінцівки та їх складові частини.
Порушення – це проблеми, що виникають у функціях або структурах, такі як істотне відхилення або втрата.
Активність - це виконання особою завдання або дії.
Участь - це залучення індивіда до життєвої ситуації.
Обмеження активності - це труднощі, яких може зазнавати особа при виконанні діяльності.
Обмеження можливості участі - це проблеми, яких може з зазнати особа при залученні до життєвих ситуацій.
Фактори навколишнього середовища створюють фізичне і соціальне оточення, середовище відносин і установок, де люди живуть і проводять свій час.
Огляд цих понять наведено в таблиці 1; за допомогою спеціальної термінології вони детально викладені в розділі 5.1. Як зазначено в таблиці:
• МКФ має дві частини, кожна з яких містить дві складові:
Частина 1. Функціонування та обмеження життєдіяльності
(а) Функції та структури організму
(б) Активність та участь
Частина 2. Контекстуальні фактори
(в) Фактори навколишнього середовища
(г) Особистісні фактори
• Кожен компонент може бути виражений як позитивними, так і негативними термінами.
• Кожен компонент складається з різних доменів і, в межах кожного домена – з категорій, які є одиницями класифікації. Показники здоров'я та пов'язані зі здоров'ям стани особи можуть бути зареєстровані шляхом вибору коду або кодів відповідної категорії з наступним додаванням кваліфікаторів, які є числовими кодами, що вказують на межі чи обсяг функціонування або обмежень життєдіяльності в цій категорії, або ту міру, в якій оточуюче середовище постає сприятливим фактором чи бар'єром.
Дефініції: Функції організму – це фізіологічні функції систем організму (включаючи психологічні функції).
Структури організму – це анатомічні частини організму, такі як органи, кінцівки та їх компоненти.
Порушення – це проблеми, що виникають у функціях або структурах організму, такі як істотне відхилення або втрата.
(1) Функції організму та структури організму класифікуються у двох різних розділах. Ці дві класифікації призначені для паралельного використання. Наприклад, функції організму включають в себе основні людські відчуття, такі як "зорові функції", а їх структурні кореляти існують у вигляді "ока та споріднених структур".
(2) Термін "організм" відноситься до людського організму в цілому; отже, він включає в себе мозок і його функції, тобто інтелект. Розумові (або психологічні) функції, таким чином, відносяться до категорій функцій організму.
(3) Функції та структури організму класифікуються відповідно до його систем; отже, структури організму не вважаються органами.
(4) Порушення структури можуть означати аномалію, дефект, втрату або інше значне відхилення в структурах організму. Порушення концептуально відповідають біологічним знанням на рівні тканин або клітин та на субклітинному або молекулярному рівні. Однак ці рівні не входять до переліку з практичних причин.13 Біологічні основи порушень в класифікації є провідними, поряд з чим може існувати можливість розширення класифікації на клітинному або молекулярному рівнях. Користувачам медичних послуг слід пам'ятати, що порушення не збігаються з основною патологією, але вони є проявами цієї патології.
(5) Порушення являють собою відхилення від певних загальноприйнятих популяційних стандартів біомедичного статусу організму та його функцій, і визначення їх складових здійснюється насамперед спеціалістами, які оцінюють фізичне та психічне функціонування відповідно до цих стандартів.
(6) Порушення можуть бути тимчасовими або постійними; прогресуючими, регресуючими або стабільними; переміжними або безперервними. Відхилення від популяційної норми може бути незначним або суттєвим і може змінюватися з часом. Ці характеристики в подальшому представлені в описах, головним чином, у кодах, за допомогою кваліфікаторів, розташованих після точки.
(7) Порушення не залежать від етіології чи способу їх розвитку; наприклад, втрата зору або кінцівки може виникнути внаслідок генетичної аномалії або травми. Наявність порушення обов'язково передбачає причину; однак причина може бути недостатньою, щоб пояснити отримане порушення. Наявність порушення також вказує на присутність функціонального або структурного розладу організму, але він може бути викликаний будь-яким захворюванням, розладом або фізіологічним станом.
(8) Порушення може бути частиною або проявом стану здоров'я, але вони не обов'язково означають наявність захворювання, або що особа повинна вважатися хворою.
(9) Порушення є ширшими та більш комплексними, ніж розлади або хвороби; наприклад, втрата кінцівки - це порушення структури організму, але не розлад чи хвороба.
(10) Одні порушення можуть спричиняти інші розлади; наприклад, втрата м'язової сили може погіршити рухові функції, функції серця можуть бути пов'язані з порушенням дихальної функції, а порушення сприйняття може бути пов'язане з функціями мислення.
(11) Очевидно, що деякі категорії складової Функції та структури організму частково збігаються з категоріями МКХ-10, особливо щодо симптомів і ознак. Проте ці дві класифікації мають різні цілі.
(12) Для реєстрації захворюваності та звернення за послугами МКХ-10 у спеціальних розділах класифікує симптоми, тоді як МКХ відображає їх як частину функцій організму, що може бути використана для профілактики або визначення потреб пацієнтів. Найбільш важливим є те, що МКХ передбачає використання класифікації Функції і структури організму спільно з категоріями Активність та участь.
(13) Порушення класифікують у відповідних категоріях з використанням визначених критеріїв ідентифікації (наприклад, як наявні, так і відсутні відповідно до порогового рівня). Ці критерії однакові для функцій та структур організму. Ними є: (а) втрата чи відсутність; (б) зниження; (в) збільшення або надлишок; та (d) відхилення. Як тільки порушення з'являється, його можна оцінювати за ступенем тяжкості з використанням загального кваліфікатора МКФ .
(14) Фактори навколишнього середовища взаємодіють з функціями організму, подібно до того, як взаємодіють якість повітря і дихання, світло і зір, звуки і слух, відволікаючі подразники та увага, рельєф ґрунту та рівновага, а також температура навколишнього середовища та регуляція температури тіла.
Дефініції: Активність – це виконання завдання або дії особою.
Участь – це залучення особи в життєву ситуацію/суспільну діяльність.
Обмеження активності – це труднощі, які може мати особа при здійсненні діяльності.
Обмеження участі – це проблеми, з якими особа може зіткнутися у життєвих ситуаціях.
(1) Домени для компоненту Активність та Участь представлені в одному списку, який охоплює весь спектр життєвих сфер (від початкового навчання або спостереження до складових областей, таких як міжособистісні взаємодії або зайнятість). Компонент може бути використаний для позначення активності (а) або участі (у) або обох. Домени цього компонента кваліфікуються двома кваліфікаторами: виконання та здатність. Отже, інформація, взята зі списку, містить матрицю даних, яка не має дублювання або надлишкової інформації (див. Таблиця 2).
(2) Кваліфікатор виконання описує те, що людина робить у його чи її поточному середовищі. Тому що сучасне середовище включає в себе соціальний контекст, виконання також може розумітись як «залучення в життєву ситуацію» або «пережитий досвід» людей в актуальному контексті, в якому вони живуть14 . Цей контекст включає фактори навколишнього середовища – всі аспекти фізичного, соціального світу та взаємовідносин між людьми, який можна кодувати за допомогою компонента Фактори навколишнього середовища.
(3) Кваліфікатор здатності описує здатність особи виконувати завдання чи дію. Ця конструкція має на меті вказати найвищий можливий рівень функціонування, який людина може досягнути в даному домені в даний час. Щоб оцінити повну здатність особистості, потрібно мати «стандартизоване» середовище, щоб нейтралізувати різний вплив різних середовищ на здатність індивіда. Це стандартне середовище може бути: (а) фактичне середовище, яке зазвичай використовується для оцінки потенціалу в умовах тестування; або (б) у випадках, коли це неможливо, передбачуване середовище, яке, як видається, може мати однаковий вплив. Це середовище можна назвати «уніфікованим» або «стандартним» середовищем. Таким чином, здатність відображає скориговані з урахуванням чинників навколишнього середовища виправлену здатність людини. Це коригування повинне бути однаковим для всіх людей у всіх країнах, щоб дозволити міжнародні порівняння. Функції уніфікованого або стандартизованого середовища можуть бути закодовані за класифікацією факторів навколишнього середовища. Розрив між здатністю та виконанням відображає різницю між впливом існуючих та уніфікованих середовищ і, таким чином, забезпечує корисне керівництво щодо того, що може бути зроблено для навколишнього середовища людини для поліпшення виконання.
(4) Обидва кваліфікатори здатність та виконання також можуть використовуватися з і без допоміжних пристроїв або з особистою допомогою. Незважаючи на те, що ні пристрої, ні особиста допомога не усувають пошкодження, вони можуть переміщати обмеження на функціонування в певних доменах. Цей тип кодування є особливо корисним для визначення того, наскільки функціонування людини буде обмеженим без допоміжних пристроїв (див. Правила кодування в Додатку 2)
(5) Труднощі або проблеми в цих доменах можуть виникнути, коли існує якісна або кількісна зміна способу, в якому особа здійснює ці функції домену. Обмеженість оцінюються з урахуванням загальноприйнятого стандарту населення.
(6) Стандарт або норма, проти якої порівнюється здатність та виконання людини – це та особа, яка не має аналогічного стану здоров’я (хвороби, розладу чи травми тощо). Обмеження фіксують невідповідність між спостережуваним та очікуваним виконанням. Очікуване виконання – це норма населення, яка відображає досвід людей без особливого стану здоров’я. Ті самі норми використовуються у кваліфікаторі здатності з тією метою, щоб дійти висновку про те, що можна зробити для навколишнього середовища для підвищення виконання.
(7) Проблема з виконанням може бути результатом безпосередньо в соціальному середовищі, навіть якщо людина не має порушень. Наприклад, особа, яка є ВІЛ-інфікованою, без будь-яких симптомів або хвороб, або людина з генетичною схильністю до якоїсь хвороби може не виявляти ніяких порушень або мати достатню здатність працювати, але може не робити це через відмову в доступі до послуг, дискримінацію чи стигму.
(8) Важко розрізняти «Активність» та «Участь» на основі доменів у компоненті Активність та Участь. Аналогічним чином диференціація між «індивідуальна» та «суспільна» перспективи на основі доменів не була можливою через міжнародні варіації та відмінності у підходах професіоналів та теоретичні засади. Таким чином, МКФ надає єдиний список, який можна використовувати, якщо користувачі цього бажають, диференціювати активність та участь власними оперативними способами. Це додатково пояснюється в Додатку 3. Існує чотири можливі способи це зробити:
a) визначити деякі домени як активність та інші як участь, не допускаючи ніякого збігу;
b) подібно, як (а) вище, але дозволяючи частковий збіг;
c) визначити всі детальні домени як активність та заголовки широкої категорії як участь;
d) використовувати всі домени як активність, так і участь.
Контекстуальні фактори являють собою вичерпну довідкову інформацію життя та проживання людини. Вони включають два компоненти: Фактори навколишнього середовища та Особистісні Фактори, які можуть мати вплив на людину у певному стані здоров’я і стані, пов’язаному зі здоров’ям.
Фактори навколишнього середовища становлять фізичне, соціальне середовище та середовище відносин і установок, в яких люди живуть і проводять своє життя. Ці фактори є зовнішніми для окремих осіб і можуть мати позитивний чи негативний вплив на результат діяльності особи як члена суспільства, здатність особи виконувати дії чи завдання, а також на функції або структуру організму людини.
(1) Фактори навколишнього середовища організовані в класифікацію, щоб зосередитися на двох різних рівнях.
a) Індивідуальний – у безпосередньому оточенні особи, включаючи такі параметри, як дім, робоче місце та школа. Включені на цей рівень фізичні та матеріальні особливості навколишнього середовища, з якими стикається особа, а також безпосередній контакт з іншими людьми, такими, як родина, знайомі, однолітки та незнайомі люди.
b) Соціальний – офіційні та неофіційні соціальні структури, послуги та загальні підходи або системи в спільноті чи суспільстві, що впливають на людей. Цей рівень включає організації та послуги, пов’язані з робочим середовищем, діяльністю громад, державними установами, комунікацією і транспортними послугами та неформальними соціальними мережами, а також законами, нормативними актами, формальними та неформальними правилами, ставленнями та ідеологіями.
(2) Фактори навколишнього середовища взаємодіють з компонентами функцій та структур організму, а також з Активністю та Участю. Для кожного компонента характер і ступінь цієї взаємодії можуть бути детально розроблені завдяки майбутній науковій роботі. Обмеження життєдіяльності характеризується як результат або складний характер взаємозв’язків між станом здоров’я особистості та особистісними факторами та зовнішніми чинниками, що відображають обставини, в яких живе індивід. Через це відносини, різні середовища можуть мати різний вплив на одну особу з певним станом здоров’я. Навколишнє середовище з перешкодами (бар’єрами) або без полегшуючих факторів обмежить реалізацію (виконання) особи; інші середовища, які полегшують роботу можуть збільшити цю реалізацію. Суспільство може перешкоджати виконанню особистості, оскільки воно або створює перешкоди (бар’єри) (наприклад, недоступні будинки), або не надає полегшуючих факторів (наприклад, недоступність допоміжних пристроїв).
Особистісні фактори є особливим фоном життя та гармонійного проживання людини та включають в себе особливості індивіда, які не є частиною стану здоров’я або станів, пов’язаних зі здоров’ям. Ці фактори можуть включати стать, расу, вік, інші стани здоров’я, спорт, спосіб життя, звички, виховання, стилі подолання, соціальний досвід, освіта, професія, минулий та поточний досвід, загальна модель поведінки та стиль характеру, індивідуальні психологічні активи та інші характеристики, всі або будь-які з них можуть відігравати роль в обмеженні життєдіяльності на будь-якому рівні. Особистісні фактори не класифікуються в МКФ. Однак, вони входять до Рис. 1, щоб показати свій внесок, який може вплинути на результати різних втручань.